Кокаин Fish Scale Кувандык

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Алоха, дружбаны и модники! Вот и я здесь, завсегдатай чилла, классический гопотарак! И хоть утро стартовало с раскумаривания, но че там, у меня всегда всё на хайпе, и ничего с этим не поделаешь. Да и правда, для того чтобы потянуться в тюрбане, ведь нужно искать приключения, страсти и новые впечатления. Мне уже давно скучно сидеть на диване дрочить в инете, поэтому я решил выйти в свет, познакомиться с новыми людьми, и да, зацепить немного планету зелёных закладок. Долго думал, где сегодня смогу шпигануть и наткнулся на прикольную инфу про выставку современного искусства. А почему бы и нет?

Нафиг, пускай жизнь не всегда бывает лёгкой, но когда у тебя конопля и закладки – всё становится ясно, ман, все сомнения будут распылены, а ты раскумарился на все сто. Так что не задумываясь, решил взять братуху со своим бонгом и поехали на эту фиговую выставку. Пришли мы на место, и сразу стало понятно, что тут неплохой насовсем, а не просто на две недели. Молодчина, правда, давненько я так себя не расслаблял, как в этом месте. Картины повсюду, мелкие нюансы, всякие дикие сюжеты, и тут же решил схватить ширнулую тусовщицу за руку и провести экскурсию. Жизнерадостная задница, думал я, пару станков с героином и афганкой, надо будет заценить после выставы.

Уткнулись нашим под окном, и пока музыка пела, я себя раскумаривал, а она прелестно перетёрла наши носики кокаином. Я засмотрелся на неё, забыл, что всё, мы пришли сюда за покрасневшим хламом. Но, братуха, я не гопник-дебил, сразу осознаю, что мы тут не ради этого. Повел своих ног к первой картинке, на которую попалось глазком, это был медленный, унылый героин. Знаешь, гоп-палочка, эта фигня у меня настроение ни на что не влияет, но картина запала в душу. Такое чувство, что сама картина хотела меня расслабить и усадить на диванчик с чаем. Очутились мы в отдельной комнате, где на мягком диване тренировались отдыхать. Вот это кайф, дружище! Только вот надоело делать вид, что я знаток искусства, и понятия забыл, кто такой Караваджо и Малевич. Но несмотря на это, я схватил афганку, и уже с готовностью её последней шпигнул и за десять секунд на расслабухе натворил дела. Внезапно вспомнил, что раньше душевные проблемы решал шпиганием. Ах, нелегко, дружбаны, когда твои близкие не понимают. Но я быстро собрался с мыслями и вновь обратился к искусству. Только теперь уже к арт-дрочерам на багоре решил взять мастер-класс на бумаге. Действо растянулось на часа два, и я в это время столько придумал, столько народу отожг, так что в конце ещё и приз получил. Глянь, братуха, вот это успех!

Когда все разбрелись, а на тусовке остались только настоящие посмешливые художники, я решил поискать ещё приключений на свою задницу. Ан нет, ведь я не на секонд-хэнде сидел, чтобы на первом же углу попасть на своих своими, так что пошёл со своим братухой по ночным проспектам. Решили, что уже пора закрыть этот день и раскумариться дома, на нашем гопском балконе.

И так, резюмирую:
1) Наркотики – это игра для настоящих мужиков, но только если ты умеешь держать марку и вовремя остановиться.
2) Покажи мир, что гопники не только курят и пьют, но и ценят искусство. Будь хоть немного классом выше.
3) Знай меру во всём, иначе выберут и посадят.

Вот такой вот мой закаленный химерик-рассказ про переходы кокса и выставки. Как тебе, мои бандитские чуваки, моё произведение искусства? Выжигайте на своих репетициях и не забывайте, что "жизнь - это картина, которую мы сами создаем", даже если мы крутые гопники! Оставайтесь на хайпе и не забывайте шпигать благородный мухомор! Чао, чувачки! мои друзья!